Порода собак - німецький ягдтерʼєр

Перед тим, як завести чотирилапого друга, кожен майбутній господар всерйоз замислюється над тим, яку ж породу вибрати. Адже всі собачки різні: і за розміром, і за характером, і за уподобаннями, і по відношенню до інших тварин і людей. У числі дуже цікавих на сьогодні порід є німецький ягдтерʼєр – маленький та непомітний, але на диво здібний вихованець, гідний поваги.

Історія появи породи

Сама назва вже говорить, звідки зʼявився цей терʼєр. Однак, у порівнянні з іншими німецькими породами, собака ягдтерʼєр гладкошерстий є дітищем нової кінології. Відразу варто відзначити, що ця собака відноситься до мисливських й ідея його виведення виникла в Німеччині ще до Першої світової війни. Але основна селекційна робота почалася вже в післявоєнний час, коли кінологи почали вʼязати терʼєрів із певними характеристиками, у числі яких значилися:

• Темне забарвлення;
• Висока озлобленість;
• Підвищена працездатність.

Виведене за 15 років поголівʼя влаштувало селекціонерів, але вже після закінчення Другої світової довелося його відновлювати вже протягом довшого терміну. Офіційно порода була зареєстрована лише у 1954 році і отримала своє поширення на території східної та західної Німеччини, а також у Чехословаччині, звідки собаки вже були завезені в СРСР. На початку 1980-х були усунені небажані властивості характеру ягдтерʼєрів і проведені комплексні випробування, після чого ця порода стала однією з найчисленніших мисливських на території України, Білорусі, Росії, а також країн Прибалтики.

Стандарти породи

Відповідно до світових стандартів, прийнятим в галузі кінології, та чи інша порода повинна володіти певними характеристиками. Що стосується ягдтерʼєрів, то тут цей стандарт спрямований на те, щоб зберегти їхню мисливську сутність і функціональність, а також уникнути різних травм під час полювання. Отже, характеристики породи ягдтерʼєр встановлені такі:

• Вага. Оптимальним для псів вважається вага в межах 9-10 кг, а для сук від 7 до 8,5 кг. Для норного полювання такі параметри вважаються ідеальними. А ось занадто легкі або, навпаки, важкі й неповороткі особини для неї не підходять;
• Зріст. Його межі як для сук, так і для псів однакові – від 33 до 40 см у холці. Саме такі параметри вважаються оптимальними для занурення до звіриних нір;
• Вуха та очі. Очі в ягдтерʼєрів невеликі і темні, і чим вони темніші, тим краще. Вуха трикутної форми трохи підняті й дивляться уперед;
• Забарвлення. Шерсть у представників цієї породи темно-коричнева або чорна, неодмінно з рудим відтінком. Також допускається невелика пляма з білим забарвленням на грудях;
• Форма тіла. Тут дуже важливі пропорції. Тіло тварини має бути трохи витягнуте, але при цьому залишатися досить компактним. Голова достатньо велика, морда злегка подовжена. Спина та поперек дуже міцні, шия пропорційна тілу і голові. Хвіст міцний, лапи мʼязисті, стегна широкі;
• Зуби. Цей вкрай важливий для мисливця інструмент повинен бути у повному порядку, без будь-яких відхилень та нерівностей;
• Термін життя. Тут стандарти, на жаль, не завжди дотримуються зі зрозумілих причин, але згідно зі статистикою, середня тривалість життя ягдтерʼєрів становить близько 15 років, але іноді може досягати 18 і навіть 20.

Утримання і догляд

Віддавши належне німецьким кінологам, можна сказати, що вони вивели чудового собаку, який по відношенню до догляду за собою вимагає мінімальних зусиль з боку господарів. Ці чотирилапі досить невибагливі, їдять не дуже багато, та й жити можуть із комфортом як в міській квартирі, так і на ділянці поруч із заміським будинком. Хоча все ж ягдтерʼєр у квартирі – це не найкраща ідея, адже їм потрібен максимальний простір для ігор та вивільнення енергії.

Основну і, мабуть, єдину проблему в утриманні вихованця може представляти вигул. Цим собачкам потрібні регулярні фізичні навантаження, доповнені емоційністю. Навіть у перервах між полюванням вони досить швидко відновлюють сили і знову починають шукати пригоди, тому регулярні заняття спортом та активні ігри з господарем їм просто необхідні. Також, щоб випустити пар, ягдтерʼєрові можна запропонувати заняття плаванням та довгі прогулянки на природі.

Що стосується утримання двох і більше особин цієї породи в одному будинку, то тут потрібно бути обачнішими. Украй небажано розміщувати одностатевих собак в квартирі, а при утриманні їх у вуличних вольєрах, відповідно, розсаджувати окремо сук і окремо кобелів. При цьому під час полювання різностатеві вихованці одного господаря відмінно взаємодіють одне з одним.

У плані гігієни ці собаки вкрай невибагливі. Банні процедури ягдтерʼєру достатньо влаштовувати 1 раз на 2-3 місяці, а розчісувати шерсть 1 раз на 2 тижні. При утриманні вихованця в квартирі можна просто зрідка протирати його шерсть вологим рушником і споліскувати підстилку, на якій він спить. Підійде для цього і спеціальний сухий шампунь у вигляді присипки.

Характер і дресирування

Як вже зрозуміло зі сказаного вище, ягдтерʼєр – це перш за все мисливський собака і супутні інстинкти у нього закладені на генетичному рівні. Саме тому, заводячи такого собаку, не варто розраховувати, що він буде просто маленьким забавним домашнім вихованцем. Якщо маленьке цуценя ще зможе зіграти таку роль, то в міру його зростання все зміниться.

У міру дорослішання у собаки зміняться молочні зуби і вже тоді він зможе міцно хапати та тріпати свою здобич, а також вельми відчутно кусатися. Ігри ягдтерʼєра більше будуть схожі не на розвагу з маленьким псом, а на небезпечну сутичку з вовком. Уже досягнувши віку 1 року, представники цієї породи відмовляються дружити з родичами і переходять у стадію бійок та полювання. Вигулювати такого небезпечного звіра необхідно на повідку, а ще краще в наморднику. А ягдтерʼєр та діти, молодші 10 років – це взагалі несумісні протилежності. Мало того, що при спробі пограти з милим песиком дитина може отримати травму, так і під час прогулянок не кожен малюк утримає мисливця на повідку.

Взагалі характер у цих німецьких мисливців унікальний. Вони дуже впевнені в собі і сміливі, а також мають почуття власної переваги, що іноді перебиває почуття самозбереження. Усвідомлюючи свою силу і міць, маленькі мисливці так і норовлять вступити в бій навіть з противником, що перевершує їх за розміром та вагою.

Ягдтерʼєрів навряд чи можна назвати ледачими – навпаки, вони дуже активні й із завидною пристрастю віддаються розвагам. Жага вступити в сутичку не вщухає навіть у тих особин, які регулярно бувають на полюванні. І мова йде не тільки про кобелів, які прагнуть у бійці показати свою силу та перевагу, а й про сук. Ворожнеча також буде проявлятися і на полюванні, коли почнеться битва за спійману здобич.

Виховання представників цієї породи краще довірити досвідченому дресирувальнику. Незважаючи на чутки про повну некерованість цих чотирилапих, в умілих руках вони стають слухняними і без проблем освоюють різні дисципліни. Однак для цього потрібна достатня кількість часу і терпіння.

До речі, у Німеччині, на батьківщині терʼєрів, проводяться іспити на відповідність породі. І щоб цей іспит скласти, собака повинен не просто мати вроджені якості та навички, а й бути психічно врівноваженим, розумним, тямущим й іти на контакт. Окрім випробувань, повʼязаних із влізанням в нори і діставанням звідти дичини, до програми включено наступне:

• Пошук і злякування птиці;
• Переслідування і добивання пораненого звіра;
• Ловля дичини стрибком із землі та води;
• Переслідування звіра, супроводжуване гавкотом та інше.

Переваги і недоліки породи

Звичайно ж, у німецьких ягдтерʼєрів, як і в кожної породи собак, є свої плюси та мінуси. Оскільки вони орієнтовані на мисливців, то шанувальники в цьому колі у числі переваг відзначають такі:

• Невеликий розмір, що дозволяє тримати собаку в будинку, а також лазити в нори;
• Невибагливість і невисокі витрати на утримання та догляд;
• Висока активність, гострий розум, жвавість;
• Завзятість та рішучість;
• Універсальні робочі якості.

Що стосується основних недоліків, то вони представлені нижче:

• Невгамовне бажання битися з іншими собаками і полювати на котів;
• Високе травмування;
• Необхідність постійного нагляду;
• Вибухонебезпечний характер;
• Неможливість утримання в будинку, де є діти.

Майбутньому власникові дуже важливо ретельно зважити всі перераховані плюси та мінуси перед тим, як зважитися обзавестися таким чотирилапим. Однак, незважаючи на непростий характер цих собачок, їхня чисельність і популярність зростає. І більшість з них все-таки досить цивілізовані й адекватні. Тому перспектива у цієї породи однозначно є!

Також буде цікаво Порода Тибетський Мастиф