Порода собаки кокер спаниель

Обдумуючи питання про те, якого собаку собі завести, кожен майбутній господар ретельно повинен вивчити особливості тієї чи іншої породи. Адже всі собачки різні: і за розмірами, і за характером, і за потребами, і за особливостями догляду. На щастя, на сьогоднішній день представники всіх, навіть найбільш рідкісних і незвичайних, порід є у відкритому доступі, і обзавестися ними зовсім не проблема. У цій статті буде докладно описаний такий собака, як кокер-спанієль – один із представників групи спанієлів.

Трохи історії.

Уперше ця порода згадується ще в далекому XVI столітті, а сама назва походить від перекладеного із французької мови висловлювання «іспанський собака». Насправді ж, до сих пір не доведено, звідки саме вона пішла, а от версій існує безліч: Іспанія, Німеччина, Ірландія, Греція. Також за деякими даними описи схожих собак були знайдені в артефактах Кіпру та Єгипту. Достеменно відомо лише те, що остаточно порода сформувалася у Великобританії зусиллями англійських селекціонерів.

Найвідомішим представником кокер-спанієлів став пес Обо, цуценята якого народилися на подив хоробрими, витривалими і володіли відмінними мисливськими інстинктами. Взагалі кокери були виведені для полювання на дрібних птахів і тварин, та вельми успішно: за рахунок здатності з легкістю піднімати дичину з води і суші, ці собаки здобули свою популярність.

Вперше виставка собак за участю кокер-спанієлів була проведена в 1859 р, але офіційно порода була зареєстрована англійським кінологічним клубом у 1892 р, а реєстрація в асоціації FCI відбулася лише в 1902 р. Стандарти породи тоді були дуже суворі та найменші відхилення від них вважалися браком. Пізніше ці стандарти були помʼякшені, а згодом кокерів стали заводити не тільки як мисливців, а й як повноцінних членів родини та вірних компаньйонів.

До речі, на сьогодні є два розподіли: англійський кокер-спанієль і американський кокер- спанієль. Назви тут говорять самі за себе: історія породи йде з Англії, але й американці теж присвоїли собакам найменування, яке містить назву їхньої країни. Відмінності в обох порід є, але незначні, по суті це все ж одна і та сама порода, просто виведена і доведена до досконалості в різних країнах.

Опис породи.

Як і в кожного виду, і в американських, і в англійських кокерів є свої особливості, за якими їх легко розпізнати серед інших собак:

• Тіло складене гармонійно – воно досить компактне, приосадкувате, пропорційне і з розвиненою мускулатурою. До речі, завдяки цьому пересуваються такі чотирилапі дуже плавно і граціозно, ніби ширяючи над землею;
• Голова овальна, мордочка за формою майже квадратна, прикус ножицеподібний;
• Лапи прямі та мускулисті, і зазвичай густо вкриті шерстю;
• Спина пряма, груди помірно поглиблені;
• Низько посаджені висячі вушка овальної форми досить довгі та широкі. Зовнішня їхня сторона густо вкрита хвилястою шерстю;
• Очі круглі та карі, посаджені не надто глибоко, але й не сильно вирячені;
• Носик овальний, чорний, із широкими ніздрями;
• Хвостик у формі шаблі сидить нижче рівня спини. Зазвичай хвости у кокер-спанієлів куповані, але можна зустріти і природні, оскільки купування в деяких країнах заборонене;
• Шерсть густа і мʼяка як шовк, зазвичай пряма або трохи хвиляста.

Що стосовно розмірів і ваги представників цієї породи, то середній зріст у холці в самок становить близько 38-39 см і 39-41 см – у самців; вага дорослих собак жіночої статі сягає 11- 12 кг, тоді як пси важать близько 13-14,5 кг. Зустрічаються також і карликові особини, у яких ці параметри, зрозуміло, менші.

Яких кольорів буває.

Шерсть у кокерів може бути плямистою або триколірною, але найчастіше зустрічається однотонна. Існує пʼять основних варіацій кольорових гам вовняного покриву:

1. Руда. Зазвичай руда, із легкою золотинкою шерсть – однотонна, але зустрічається і легкий підпал більш темних відтінків. Також присутня пігментація чорного або коричневого кольору;
2. Чорна. Така шерсть звичайно не просто чорна, а вугільно-чорна. При цьому кігті, ніс і повіки також пігментовані чорним кольором. Також може бути присутній легкий коричневий підпал;
3. Біла. Шерсть білого забарвлення зустрічається достатньо зрідка. Але при цьому білий колір не потрапляє під стандарти породи, тому на виставках такі собаки зазвичай не перемагають;
4. Шоколадна. Відтінки такого вовняного покриву можуть варіюватися від кольору молочного шоколаду до темного гіркого. Тут може бути присутнім невеликий рудуватий підпал;
5. Коричнева. Темно-коричневий або горіховий колір шерсті зазвичай супроводжується носом і повіками такого ж або чорного кольору.

Кокер-спанієль характер.

Перераховувати позитивні риси цих чотирилапих можна практично нескінченно: вони дуже добрі, активні, грайливі, позитивні та життєрадісні. Якщо на природі вони є доволі різкими мисливцями, то в стінах будинку поводяться дуже ніжно та по-доброму. Господаря кокери зазвичай обирають одного, а після цього вибору бережуть свою людину та назавжди залишаються йому відданим і вірним другом. Та при цьому і до решти членів сімʼї ці собачки також ставляться з добротою і теплотою.

Будучи дуже привʼязаними до господаря, кокери намагаються якомога частіше бути поруч із ним, тому перебування на самоті для них може стати справжнім випробуванням. Однак товариські та зацікавлені в колі родини собачки досить насторожено ставляться до чужих, про наближення яких неодмінно попереджають господарів гучним гавкотом. А це, у свою чергу, говорить про природжений сторожовий інстинкт.

Відносини з іншими тваринами та дітьми.

Веселі й доброзичливі кокери зовсім не схильні до проявів агресії та чудово ладнають з дітьми, граючись разом з ними. Однак варто памʼятати, що ці собачки досить ревниві до своїх іграшок, тому дитині їх краще не чіпати.

Що стосується інших тварин, то завдяки вродженому мисливському інстинктові кокер- спанієлі бачать у гризунах, птахах і кітх свою здобич, яку вони готові вистежувати та ловити. Але за певного виховання уживатися з кітми вони все ж таки можуть, особливо якщо обидві тварини виросли разом. До речі, у цьому плані саме американський кокер- спанієль за рахунок характеру все ж більш насторожено ставиться до інших вихованців, аніж англійський.

Кокер-спанієль догляд.

Як і всі собаки, кокер-спанієлі також потребують певного догляду. Для того, щоб собака звик до регулярних гігієнічних процедур, необхідно привчати його до них із раннього віку.

Вовна.

Шерстяний покрив, безсумнівно, вимагає дуже ретельного догляду. Аби шерсть не звалювалася у ковтуни, її необхідно регулярно вичісувати. Це також буде допомагати у позбавленні від відмерлих волосків, що особливо актуально в сезони линьки.

Окрім вичісування необхідними є також регулярні стрижки та триммінг. Якщо господарі впевнені у своїх силах і навичках, робити ці процедури можна самостійно, в іншому ж випадку краще вдаватися до допомоги професіоналів. Остьове волосся зістригати не можна, оскільки після цього воно може почати неправильно рости і лягати. Стригти можна шерстяний покрив лише на кінчиках вух, лапах і в області грудей.

Часте купання кокер-спанієлю без вагомих підстав не потрібне, але все ж його необхідно проводити хоча б 1 раз на 2 місяці. Банні процедури допоможуть зробити шерсть вихованця мʼякшою, шовковистою і яскравою. Для миття важливо використовувати тільки спеціальний шампунь для собак, що продається в зоомагазинах та ветеринарних аптеках. Після купання треба ретельно висушити чотирилапого за допомогою рушника та фена.

Очі.

Очі кокер-спанієлеві необхідно регулярно оглядати, а також раз на 2-3 дні протирати їх ватним тампоном, змоченим у слабо завареному чорному чаї або відварі ромашки.

Вуха.

У вухах регулярно скупчується сірка, яку потрібно видаляти. Для цього використовується ватяна паличка і спеціальний засіб. Також рекомендується раз на 2-3 місяці обережно вистригати шерсть всередині вушних раковин, це дозволить поліпшити вентиляцію.

Кігті.

Якщо собака активний і багато гуляє, то кігті у нього зазвичай сточуються самі. Якщо ж цього не відбувається, то потрібно 1 раз на місяць підстригати їх спеціальною кігтерізкою.

Зуби.

Для запобігання утворення зубного каменю та різних захворювань зубів і ясен необхідне чищення. Чистити собаці зуби потрібно раз на 2-3 дні за допомогою спеціальної пасти та щітки, іноді замість щітки можна просто використовувати шматочок тканини. Також ветеринари рекомендують купувати вихованцеві різні іграшки-ласощі, які сприятимуть профілактиці утворення нальоту та каменю.

Плюси і мінуси.

Звичайно ж, обираючи вихованця, необхідно врахувати його переваги і недоліки. Що стосується кокер-спанієлів, то у представників цієї породи відзначаються такі позиції:

1. У числі плюсів::

• Активність;
• Відданість;
• Відмінні охоронні та мисливські якості;
• Дружелюбність;
• Грайливість;
• Уміння ладнати з маленькими дітьми;
• Хоробрість;
• Витривалість;
• Легкий характер;
• Гострий розум;
• Легка здатність до навчання і багато-багато іншого.

2. У числі мінусів набагато менше позицій:

• Потреба в постійному спілкуванні та присутності господаря поряд;
• Необхідні тривалі й активні прогулянки;
• Підвищена активність;
• Упертість;
• Рясна линька;
• Особливий догляд за вухами та шерстю.

Ось такі недоліки і переваги є у чудових кокер-спанієлів. Обирати для себе вихованця цієї породи чи ні – справа кожного собаківника. Але якщо Ви не боїтеся витрачати достатню кількість часу на догляд за шерстю і довгі прогулянки, то такий собака обовʼязково стане хорошим і надійним другом, що принесе до родини тільки радість.

Корисно знати: Рейтинг кормів для собак

Корисно знати: Рейтинг кормів для собак